Факультет історії і теорії мистецтв

Пам'яті В. В. Пилип'юка (1950-2017)

понеділок, 20. 11. 2017

Ректорат, Вчена рада Львівської національної академії мистецтв з великим смутком сповіщають, що на 68 році життя відійшов у Вічність
видатний фотохудожник, педагог, заслужений діяч мистецтв України, президент видавничого підприємства «Світло і Тінь»,  
професор кафедри менеджменту мистецтва ЛНАМ, завідувач кафедри фотомистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, почесний академік Національної академії мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, художник Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP) Василь Васильович ПИЛИП’ЮК.

       Відійшов з життя визначний митець, людина універсальних здібностей, патріот, ентузіаст спеціалізованої мистецької освіти і педагог, багатолітній член колективу Львівської національної академії мистецтв. Народився В.В. Пилип’юк 10 січня 1950 р. у с. Новоселиця Снятинського району Івано-Франківської області. «Ластівка з маминої сльози» (назва художньо-документальної повісті Дмитра Герасимчука про В. Пилип’юка) стала більш ніж метафорою відданості фотомитця тим першим стимулам до творчості, які органічно виростали зі самої атмосфери життя, релігійності і культури взаємин покутян, привабливих образів довколишньої природи. В емоційній пам’яті події та елементи побуту закріплювалися певними «ціннісними ліхтариками», щоб через якийсь час повертатися вже в іншій, художньо-естетичній субстанції. І хоча тематичне ядро мистецтва Василя Пилип’юка надалі постійно мінялося, відповідно до його творчої доктрини, енергетична маса з дитинства проникала в різні «товщі смислів», кожного разу «скануючи» його сумління Художника.

Втім, духовно-етичну цілісність митця і не можна було б відчитати без цієї проекції вглиб його людської сутності. Вона об’єднує різні фотографічні жанри і тематичні вектори, роди діяльності, прийняття ним тих чи інших відповідальних рішень, наполегливість в досяганні мети, гуманістичну вертикаль в розбудові ціннісного імперативу свого мистецтва і громадянської постави. Мотиваційні «дріжджі» родинного середовища повсякчас урухомлювали пошуки ним власної ідентичності, зіставляючи її з різними духовно-культурними контекстами. Навіть в більших, державницьких форматах його творчих зусиль міра присутності «ластівки з маминої сльози» була доволі значною.

Василь Пилип’юк навчався на факультеті журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Працював у районних газетах Снятина, Верховини Івано-Франківської області, в Івано-Франківській обласній газеті. Після переїзду до Львова – у газеті «Львівський залізничник», плідно співпрацював із обласними, республіканськими та тодішніми всесоюзними часописами. Згодом перейшов на посаду власкора журналу «Україна» у Львові та його англомовного видання «Ukгаіnе» (1973–1989). Від 1990 р. – головний редактор журналу «Світло й Тінь» (відновлена назва українського фотожурналу 1933–1939 рр.). Активно популяризуючи історію фотомистецтва в Україні та за її межами, часопис отримав офіційне визнання найпрестижнішої фотомистецької організації світу – Міжнародної федерації фотомистецтва (FІАР), що є найвищою нагородою для видань аналогічного профілю у Європі. Василь Пилип’юк – учасник численних фотовиставок, автор понад 100 авторських фотоальбомів, з-поміж них – «Львів», «Живиця», «До тебе полинуть», «Пієта в камені», «Львівський державний академічний театр опери та балету ім. І. Франка», «Львівщина», «Ровенщина», «В краю Черемоша й Прута», «У світ широкий», «Древній Галич», «Львів. Пори року», «Для тебе, Львове, я живу!», «Земле Франкова, вклоняюсь тобі! Львівщина», «Україно, ти для мене диво!» та багато інших.

Вагомою сторінкою творчої біографії Василя Пилип’юка була його робота в статусі фотографа першого Президента незалежної України Леоніда Кравчука. За ці роки митцеві вдалося створити пересічні репортерські цикли, які стали документами національної історії. Художник залишив унікальні фотомистецькі «монографії» про життя і творчу спадщину Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Святослава Гординського, Бориса Возницького, Володимира Овсійчука, про рідну Новоселицю, Львів та інші визначні місця України. Багато зусиль він прикладав справі популяризації Львівської національної академії мистецтв, створив високоталановиті фотопортрети професорів, сучасних художників, а також молоді, якій пристрасно передавав свої знання і навики. Незавершеною залишилася його нова велика робота – авторський фотоальбом «Обличчя мистецької школи» про сьогоднішній день ЛНАМ.  

 

Ректорат, Вчена рада, профспілка, весь професорсько-педагогічний склад, студентство Львівської національної академії мистецтв глибоко сумують з приводу смерті Василя Васильовича ПИЛИП’ЮКА та висловлюють щирі співчуття Родині Покійного.

 

Повернутись назад